Весняна коронакриза дуже сильно вдарила по Україні. Мільйони людей одномоментно втратили роботу і можливість утримувати свої сім’ї. У Запорізькій області цей показник був не найвищим по країні, проте навіть знаходження в середині списку навряд чи порадувало наших співвітчизників, які залишилися без заробітку. Не в останню чергу цей ефект був обумовлений тим, що частка тіньового працевлаштування у нас досить висока, адже багато роботодавців вважають за краще не оформляти трудові відносини з найманими працівниками «по-білому», щоб економити на податках. Далі на zaporizhzhia.one.
Все нижче і нижче
Як відомо, ринок праці станом на листопад 2020 роки не тільки не відновився, але і має тенденцію до подальшого «просідання», оскільки уряд послідовно закручує «карантинні гайки», щоб хоч якось стримати галопуюче поширення коронавирусной інфекції.
Крім того, в Запоріжжі за час адаптивного карантину безробіття зросло приблизно на 25 відсотків, і ця цифра ще не остаточна. Сухі цифри на практиці виливаються в багатогодинні черги під районними управліннями центрів зайнятості (і це незважаючи на те, що на сайті цієї установи доступна реєстрація в електронну чергу для мінімізації контактів здобувачів вакансій між собою).
За повідомленнями з відкритих джерел, Федерація профспілок і Нацбанк оцінюють падіння ринку праці як найбільша з 2002 року. Для Запоріжжя, яке завжди мало стійку і небезпідставну славу індустріального міста, такого собі промислового хаба, скорочення і безробіття – це, перш за все, звільнення заводського контингенту. Що б’є не тільки по сім’ях цих працівників, а й по всій економіці регіону.
Тимчасову допомогу від держави по безробіттю отримує близько 17 тисяч жителів Запоріжжя і області, а на одне робоче місце претендують приблизно 7 осіб (і ці цифри мають тенденцію до зростання). Це означає, що держава не тільки не отримує податків з зарплат вимушено непрацюючих людей, а й сама дотує їх, причому багато в чому за кошти місцевих бюджетів.
А на місцевому рівні – тиша
У той же час, будь-яких системних програм, хоча б на місцевому рівні, які могли б переломити ситуацію і допомогти людям знайти гідну роботу, поки не спостерігається. Наразі непомітно, щоб місцева влада всерйоз стурбована проблемою безробіття і пропонували б звільненим людям альтернативу.
Ситуація, яка складається в області з ФОПами, явно стурбованими прийдешнім повсюдним введенням раніше необов’язкового РРО, теж небезпечна великою хвилею співробітників, що залишилися «за бортом». Але і це ще не все, адже під соусом «лібералізації» трудового законодавства, яке готується прийняти Верховна Рада, готується чергове посилення контролю за взаємодією між працівниками і роботодавцями, що не обіцяє першим нічого хорошого. Але проводити своєрідну профілактику, інформувати як власників бізнесів, так і найманих працівників, ніхто, схоже, не збирається.