Старовинні фабрики і виробництва Запоріжжя

Ні для кого давно не секрет, що Запоріжжя – місто індустріальне. Куди не глянь – натрапиш поглядом або на сам завод, або на щось з ним пов’язане. Сліди індустріальної культури трапляються тут навіть в самих незвичайних формах, приймають найнесподіваніші обличчя. Ось, наприклад, крім стандартних і шаблонних пам’ятників наше місто може похвалитися стелою на проспекті Металургів, яка являє собою ні багато, ні мало, а «клаптеву ковдру» з прокату всіх вироблених в Запоріжжі металів, а нічим зовні непримітна будівля музею в Шевченківському районі міста на перевірку, виявляється, може похвалитися приголомшливою виставкою випущених тут же більше сотні років тому сільськогосподарських машин – ровесників революції. Далі на zaporizhzhia.one.

Щасливий випадок

Навіть сама історія Запоріжжя – колишнього повітового містечка під назвою Олександрівськ в запорошених безкраїх степах південної України – натякає на величезний внесок заводів і фабрик самого різного штибу в популяризацію цього населеного пункту. Адже, як не крути, а фортеця втратила своє значення після закінчення військових дій на Кримському півострові і змогла знову стати затребуваною і потрібною виключно після того, як через Олександрівськ пролягла одна з перших гілок залізниці, а це, в свою чергу, стимулювало зростання самих різних виробничих потужностей в місті. Так росло і саме місто, і добробут його жителів, поступово збільшувалася кількість населення, а також можливості для професійної реалізації городян.

Техніка для поля

Одним з перших значних промислових підприємств, яке не тільки було засновано і успішно функціонувало в Запоріжжі, а й благополучно продовжує працювати досі, є авіабудівний гігант «Мотор-Січ». Як не дивно однак, але спочатку планувалося, що підприємство буде випускати тільки сільськогосподарську техніку, але час вніс свої корективи і ось тепер запорізьких авіабудівників знають без перебільшення у всьому світі.

Біля витоків цього потужного підприємства стояли звичайнісінькі олександрівські купці – брати Мознаіми. Саме їм прийшла в голову думка не просто купувати сільськогосподарську техніку для обробки угідь в інших регіонах і у інших виробників, але робити її прямо тут, на місці. Тим більше, що нестачі в споживачах явно не передбачалося: Запорізький край ще в ті часи славився своїми чорноземами, обробляти які вручну було вкрай трудомістко і непросто. Міська управа виділила земельну ділянку в околицях Олександрівська, і закипіла робота з будівництва корпусів майбутнього заводу.

Вдала операція

Протягом перших восьми років роботи заводу він випускав різноманітні сільськогосподарські інструменти, машини та запчастини до них, виконував роботи по відливанню кольорових і чорних металів. У цій якості він став настільки відомим, що потрапив в пріоритетний список на придбання до впливового петербурзького акціонерного товариства «Дека». У 1916 році завод братів Мознаімів переходить у власність «Деки», і там розгортається збірка двигунів внутрішнього згоряння.

Буквально по п’ятах промисловців переслідувала Перша світова війна, і тому профіль підприємства дуже швидко змінився на виробництво авіаційних двигунів. Літаків в той час було, ясна річ, ще досить мало, проте важливість виробництва і ремонту авіадвигунів важко переоцінити.

Після революції завод почав розвиватися просто карколомними темпами, швидко завойовуючи все нові і нові ніші ринку. Почали відкривати допоміжні майданчики і додаткові потужності як в самому Запоріжжі, так і в інших містах. Так, наприклад, існують промислові лінії в Сніжному (Донецька область) і Волочиську (Хмельницька область). За порівняно невеликий проміжок часу підприємство перетворилося з маленького заводика по випуску сіножаток в величезний авіаційний консорціум. Його присутністю в нашому місті може пишатися вже кілька поколінь запоріжців.

Борошномельна промисловість

Однак не один лише завод «Мотор-Січ» прославив Запоріжжя. З часів Олександрівська залишилося чимало цікавих будівель і споруд, але одна з них належить колишньому виробництву, яке внесло не менший внесок у популяризацію повітового міста. На жаль, зараз цього підприємства вже не існує, однак, якби нам з вами виявитися в дев’ятнадцятому столітті, будь-який городянин вказав би на млин Нібура, де відбувалися справжні (на ті часи, зрозуміло) чудеса.

В кінці позаминулого століття німецький переселенець Герман Нібур побудував для своїх потреб будівлю, яка і сьогодні гордо височить в районі запорізького автовокзалу. Зараз п’ятиповерхові будівлі вже нікого не приводять у захват і вже давно не в змозі здивувати городян, але тоді це був найвищий будинок у всьому регіоні! У цій будівлі розташувався млин Нібура – частина одного з перших в місті борошномельного виробництва. І до того ж найкраща його частина!

Млин працював на пару. До речі, ще один цікавий факт – якщо на перші млини встановлювалися імпортні парові двигуни, то цей, якому судилося хоча б частково, у вигляді архітектурного пам’ятника, зберегтися до наших днів, був укомплектований місцевим мотором. Його зробили на заводі «Лепп і Вальман», який був розташований тут же, буквально в сусідньому кварталі, і яким володіли ще одні представники олександрівських купців – підприємці-меноніти.

Минуле і сучасність

Продукція цього борошномельного консорціуму (на всій сучасній Запорізькій області діяло в різний час близько двох десятків млинів, які перебували у власності у Нібура і його сім’ї) по морю і по суші поставлялася в різні країни, серед яких – Іран, Єгипет, Турція та інші. П’ятиповерховий млин отримав статус найбільшого в Європі, а разом з ним став відомий і Олександрівськ.

Сучасність не балує стару будівлю. Незважаючи на те, що вона має статус архітектурної пам’ятки, все поступово приходить в занепад. Зараз на цій території вже давно ніхто не меле борошно, зате з деяких пір працює креативний простір і коворкінг-спейс. Будемо сподіватися, що на честь колишніх заслуг млину не дадуть зовсім розвалитися і займуться його станом. Адже такий привабливий в культурно-історичному плані об’єкт, який ще й перебуває в самому центрі міста – це велика удача.

More from author

Доставка суші у Львові від La Рис

Суші ніколи не бувають зайвими. Ця страва об’єднує в собі не тільки смак, але й вишукану подачу. Що може бути краще, ніж швидка доставка суші...

Як жительку запорізької області судили за порушення карантинних норм

У такому недалекому від нас Мелітополі жінка виносила сміття, зустріла патрульних, але при цьому не мала при собі документів, які б підтверджували особистість. Цей...

Вчителі Запорізьких шкіл отримали для роботи ноутбуки

Понад 300 запорізьких педагогів отримали ноутбуки. Це допоможе покращити роботу під час дистанційного навчання. Нові комп’ютери вручити педагогам шкіл Шевченківського району Запоріжжя 9 грудня....