Герман Нібур – легендарний промисловець старого Олександрівська

Багато запоріжців знають та пишаються походженням свого рідного міста. Як відомо, Запоріжжя стало спадкоємцем невеликого повітового містечка під назвою Олександрівськ, яке затишно розташувалося на просторах безкрайніх степів південної частини України. Його доля складалася по-різному: від майже повного забуття з огляду на відсутність необхідності вести подальшу оборону під час війни (навіщо Олександрівськ і вибудували у вигляді фортеці) до швидкого та енергійного розвитку після того, як через місто пролягла одна з гілок Південної залізниці. Далі – на zaporizhzhia.one

Фінансист та промисловець

В історії будь-якого населеного пункту (і Олександрівськ тому не виняток) зустрічаються згадки про тих людей, які вплинули на розвиток міста, вдосконалення його інфраструктури, вихід на новий рівень буття і просто запам’яталися багатьом своїм сучасникам. Одним із таких людей був і Герман Абрамович Нібур – відомий олександрівський фінансист, голова борошномельного консорціуму, а також один із перших підприємців міста.

Хліб всьому голова

Як відомо, Олександрівськ знову набув значного значення для всієї країни лише після того, як став виконувати роль транспортного хаба – тобто банально акумулювати та переправляти зі своїх вантажних станцій тисячі тонн зерна. Завдяки цій його можливості годувалась чимала частина тодішньої Російської імперії та забезпечувалася її продовольча безпека. Найважливіше значення міста не могло не пройти непоміченим для людей розумних, кмітливих, здатних на ризик та отримання зиску.

Колонії німців-менонітів з’явилися в Олександрівську ще у вісімнадцятому столітті. Найбільшими колоніями на території старого міста були Ейнлаге в районі сучасного Павло-Кічкаса, Верхньохортицька колонія неподалік однойменного селища, і, звичайно ж, Шенвізе – на тому місці, де зараз стоїть перший запорізький автовокзал. Ця колонія була не тільки найбільшою, а й “найпродуктивнішою” в плані тих людей, хто був вихідцем з неї і зміг істотно вплинути на розвиток Олександрівська та модернізацію його життєзабезпечення (варто лише згадати знаменитого лікаря Бера, який збудував будинок власного пологового притулку неподалік від Шенвізе, А. Коппа, К. Гільдебрандта, або не менш знаменитих Леппа та Вальмана). Одним із уродженців колонії Шенвізе був і Герман (у періодичній пресі тих часів зустрічається також ім’я Генріх) Нібур – відомий промисловець і просто один із найзаможніших жителів колонії та діячів старого Олександрівська.

“Правильні” млини

Трудова діяльність Нібура почалася приблизно в той час, коли стала зрозуміла найбільша роль зерна, яке вирощувалося в Олександрівському повіті, у забезпеченні продовольчої безпеки країни. При цьому зерно необхідно було змолоти та забезпечити правильне зберігання борошна. На подвір’ї стояло дев’ятнадцяте століття, щосили бушувала промислова революція, і за справу можна було взятися з небувалим розмахом. Той невеликий (порівняно!) капітал, який мав Нібур на початку своєї кар’єри, він витратив на те, щоб придбати парове обладнання для кількох млинів і збудувати самі будівлі для них. Відкриті джерела повідомляють про те, що у 1893 році з’явився і млин на околиці самого Олександрівська. Він був чимось грандіозним за мірками старого міста. І подивитися справді було на що!

Насамперед, слід сказати, що млин був найвищим будинком в Олександрівську та його околицях. До моменту завершення його спорудження максимальна поверховість становила лише три поверхи, а млин Германа Нібура налічував цілих п’ять! Більше того – всередині будівля була оснащена найсучаснішою борошномельною технікою, що забезпечувало найвищу продуктивність. При цьому слід зазначити, що насправді, всупереч вельми поширеній думці, цей млин Нібура не був першим у Шенвізі – до нього існували також аналогічні заклади у власності іншого олександрівського промисловця Бадовського і навіть самого Нібура – тільки всі вони були набагато менші за розміром і мололи зерно не настільки дрібно (отже, виробляли більш низькоякісну продукцію).

Млин цей був влаштований за образом і подобою аналогічних американських підприємств, з якими самому Нібуру вдалося добре познайомитися під час візиту за океан. Він на власні очі переконався в тому, що інвестувати можна з розумом, і тому ризикнув вкласти чималі гроші у будівництво та оснащення цієї будівлі. Ризикнув – і переміг!

Багатозадачний менеджер

Конкуренція була у бізнесі завжди – від самого старту підприємництва як такого. Не оминула вона, безперечно, і царську Росію з її першими промисловцями. Завдяки тому “цар-млину”, який Герман Нібур збудував в Олександрівську, він зміг отримати звання найпродуктивнішого підприємства на півдні імперії. Після такого досягнення прийшло й багатство, адже продуктивність млинів становила мільйони пудів готової продукції на рік. Борошно Нібура високо цінувалося за свої властивості і продавалося в країнах Африки, Азії, навіть доїжджало до Індії та Туреччини. І все це – завдяки новому млину.

Крім млина, дохід Герману Нібуру приносили також операції з цінними паперами (зокрема, векселями та акціями), а також позички грошей під заставу. Його підприємства йшли в гору та розвивалися дуже динамічно.

Загибель промисловця

Проте Герману Нібуру – з усією його могутністю та багатством – довелося стати жертвою розбійників. За інформацією газет початку двадцятого століття, 6 серпня 1906 року троє невідомих увірвалися в будинок промисловця і стали катувати його, завдаючи ударів металевим прутом. Від побоїв Нібур помер. Зловмисників знайти та затримати не вдалося, бо вони встигли втекти до приїзду поліції. Очевидно, що розбійники хотіли заволодіти грошима жертви, проте перестаралися та вбили промисловця. За збігом обставин, у будинку Нібур зберігав мінімальну суму грошей, і тому здобиччю нападників стала лише скромна сума в одну тисячу рублів. Дорогі предмети обстановки зловмисники не стали зачіпати з бажання втекти якнайшвидше.

Спадкоємцями фінансово-промислової імперії Германа Нібура стали його діти: єдиний син Яків Нібур (той самий, який успішно продовжив та розширив справу батька), та дочки – Марія, Юстина, Катерина та Сара. На момент оформлення спадщини вони вже були одруженими (цікаво, що долю дочки найвпливовішого промисловця Олександровська пов’язали із синами не менш впливових людей – підприємців Коппа, Вальмана і Леппа).

More from author

Секрети доглянутих нігтів: куди звернутися та що врахувати

Індустрія краси в сучасному світі розвинена дуже добре. Жінкам і чоловікам доступні найрізноманітніші процедури з догляду за обличчям, волоссям, а також, звісно, руками та...

Топ затишних ресторанів і кафе Запоріжжя

Запоріжжя, місто з великою історією та культурним розмаїттям, відоме не лише своїми пам'ятками архітектури та цікавими подіями, а й надзвичайно гарними ресторанами та кафе,...

Історія заводу “Запоріжкокс”

Запоріжжя - це один з провідних промислових регіонів України, який славиться своїм машинобудуванням, металургією та енергетикою.  Це місто потужних підприємств, що забезпечують різноманітні види товарів...
.,.,.,.,.