Українську систему отримання повної середньої освіти трясе постійно: вводяться нові закони і змінюються старі, починається навчання за новою системою і безповоротно відходять у минуле старі напрацювання. Одні батьки залишаються байдужі до того, що відбувається, інші вирішують виниклі проблеми шляхом передоручення своїх чад приватним школам і престижним репетиторам, а треті намагаються вникнути і розібратися у всьому самостійно. Далі на zaporizhzhia.one.
Витрати і проблеми
Крім того, не варто скидати з рахунків і державу. Останнім часом на освіту виділяється величезна за місцевими мірками сума (наприклад, тільки на обладнання кабінетів по впроваджуваній на той момент системі НУШ при міністрі освіти Лілії Гриневич було виділено понад один мільярд гривень). Безумовно, неповороткою державній машині хотілося б отримувати «зворотний зв’язок» для того, щоб розуміти, що і як можна поліпшити в ситуації, що склалася (а також де заощадити, і куди перенаправити гроші). Крім того, незважаючи на безпрецедентні і колосальні вливання, не вирішене досить велике коло проблем всіх ланок школи. У батьківських спільнотах (наприклад, групі Батьки SOS в українському сегменті Фейсбуку) регулярно з’являються записи-скарги батьків на такі рудименти старої системи освіти, як фінансові зловживання керівництва освітніх установ, перевищення ними своїх службових повноважень, нереагування на надактуальну в Україні проблему шкільного булінгу, і так далі – список дуже різноманітний.
Все під контролем?
У державному апараті, мабуть, вирішили відреагувати на вал проблем і недоробок, що загрожує захлеснути і втопити крихке суденце вітчизняної освіти. Є авторитетна думка, що цьому не в останню чергу посприяли вкрай плачевні результати, показані українськими школярами під час проходження міжнародного тестування PISA. Було вирішено провести по областях так званий інституційний аудит, покликаний перевірити якість освітніх послуг, що надаються в кожній конкретній школі, виробити своєрідну «дорожню карту» дій для того, щоб ці послуги мали конкурентоспроможний рівень, направити засновника і педагогічний колектив на «шлях істинний» в складній справі підтримання на висоті знань школярів.
Нове слово у вітчизняній освіті
З дивацтв такого аудиту, перш за все, варто виділити його вкрай мізерне охоплення. Якщо орієнтуватися на план проведення аудиту на офіційному сайті Запорізької ОДА, аудиторів будуть чекати всього-на-всього в шести (!!!) освітніх установах міста та області. З них чотири школи, один дитячий садок і один-єдиний заклад позашкільної освіти удостояться честі бути «проаудитованими». У масштабах всієї країни числа дещо інші, але і тут ясно видно мізерний відсоток охоплення: всього 101 навчальний заклад. Підкреслюється, що тривати процедура аудиту може не більше десяти робочих днів (а в маленьких школах – не більш п’яти).
Але не без вад
Крім того, «вишенькою на торті», на думку батьків, є те, що експерти-аудитори не мають повноважень «карати й милувати». Тобто які б порушення не були виявлені в процесі проведення перевірки – за них ніхто не буде нести жодної відповідальності. З одного боку, такий підхід покликаний скасувати можливість корупції і проходження аудиту «за гроші». З іншого боку – у багатьох батьків і їх дітей накопичилося чимало претензій до школи (і часто вони цілком обгрунтовані). Чекати, коли аудитор помахає директору пальчиком за неякісну організацію освітнього процесу з, наприклад, математики, немає можливості і бажання у більшості учнів і їх батьків, оскільки втрачається дорогоцінний час, і випускник цієї конкретної школи стає з кожним днем все менше конкурентоспроможний порівняно зі своїми однолітками – учнями шкіл, де директори більш професійні і сумлінні, а терміни здачі ЗНО, яке суворо оцінить його знання, вміння і навички, все наближаються.
Державна служба якості освіти вважає, що періодичне проведення таких аудитів благотворно вплине на якість викладання в кожній окремо взятій школі, оскільки директорам і педколективу буде, на що орієнтуватися. Однак у тих, хто причетний до діючої системи освіти, інший думка. На умовах анонімності директор однієї із запорізьких шкіл повідомила, що їй, як людині, яка має значний педагогічний стаж, і так очевидні кроки, які слід було б зробити для поліпшення якості освіти, що надається учням у ввіреній їй школі. Однак у випадку цієї конкретної установи освіти просто немає людей на заміщення вакантних посад педагогів. Тому які б поради не отримала вона від аудиторів, виконати їх на даному етапі не в її компетенції. Хоча тут, безумовно, було б доречно нагадати про те, що за новим законом про освіту школи придбали деяку фінансову автономію і цілком могли б використовувати її для залучення і утримання кращих фахівців. Крім того, директор повідомила, що ще не цілком розібралася в усіх юридичних аспектах такої фінансової свободи і була б рада позитивній і доброзичливій співпраці в цьому напрямку. З цього випливає, що «контроль без права контролю» – не найкраще і найефективніше, що могла б запропонувати держава батькам за ними ж сплачені у вигляді податків гроші. Ці фінанси можна було б витратити на більш виразний, ніж зараз, інструктаж керівників освітніх установ, а потім – все-таки перевіряти і наполягати на виконанні всіх норм чинного в сфері освіти законодавства.
Слово батькам?
Ще одним не цілком зрозумілим пунктом в довгому списку недоречностей виглядає те, що за законом такий аудит можуть організувати і батьки учнів, які відвідують цю конкретну школу. Однак переліку дій, необхідних для цього, у відкритому доступі немає. На даний момент будь-яка батьківська скарга (за дуже рідкісним винятком) просто розглядається в місцевому Департаменті освіти різних рівнів і в підсумку повертається до директора. Тому маємо не тільки «контроль без права покарання», а й «право на втручання без права вплинути».
