Всі школи і лікарні Запоріжжя можуть незабаром стати приватними. Прийнято новий закон

Україна на власні очі має щастя спостерігати результати господарювання «молодої і компетентної команди». І все б нічого (адже щось позитивне, безумовно, теж можна відшукати при належному старанні), та й зміни в цій області очікуються значні, а все ж ложка дьогтю в цій великій бочці меду є. І полягає вона в тому, що, йдучи, стара команда не скасувала всіх своїх рішень. І нова поки не помічена у спробах це зробити. Сьогодні піде мова про те, що, так чи інакше, торкнеться кожного громадянина країни в цілому і жителя міста Запоріжжя зокрема, пише zaporizhzhia.one.

2

Все – в концесію

У жовтні минулого року був під шумок прийнятий Закон України «Про концесію». Він, взагалі-то, існував і набагато раніше, однак правовий механізм його функціонування не був налагоджений і налаштований, тому тим законом просто не користувалися. Тепер же, в оновленій редакції, він істотно змінився і готовий попрацювати на благо української економіки і всіх громадян країни. У чому ж полягає суть мудрованого слова «концесія»? Це, якщо коротко і по-простому, передача якійсь приватній особі-інвестору будь-якого об’єкта для здійснення господарювання. За таку честь ця людина або підприємство заплатить державі встановлену заздалегідь суму. І держава буде спати спокійно, знаючи, що його майно в надійних руках «ефективного власника». Від популярної раніше оренди концесія має істотну відмінність: об’єкт, взятий в оренду, ніхто не буде розвивати і всіляко апгрейдити (ну, за рідкісним винятком!), а ось те майно, яке було взято в концесію, розвивати просто необхідно за умовами договору.

3

Приватні ентузіасти

Здавалося б, живи та радій! Те, до чого не доходять руки держави (яка аж ніяк не всемогутня, давайте це визнаємо), легко і просто буде вирішено за допомогою деяких ентузіастів. Однак ні. Запитайте самі себе і дайте відповідь чесно – який сенс успішному менеджеру або компанії брати на себе відповідальність за чужий об’єкт або майно, виплачувати державі належну суму, вкладати чималі гроші в реконструкцію і розвиток – а що на виході? Невже отримання прибутку для себе особисто не мається на увазі в цій схемі? Так мається на увазі, звичайно ж! Як же інакше. Кінцевим бенефіціаром буде не держава, яка отримала певну суму, а саме цей «ефективний менеджер». А звідки візьметься той прибуток, який йому належить? Адже без того, щоб цей самий прибуток виднівся на горизонті, ніхто навіть близько не підійде до укладення договору концесії. Зрозуміло, цей прибуток, конвертований в конкретні асигнації, буде вийнятий з кишень споживачів послуг. Тобто нас з вами. Ви скажете – ну й добре. Наприклад, широко відомий той факт, що в концесію вирішено здавати порти, аеропорти, дороги (і автомобільні, і залізну). Якщо середньостатистичний українець один-два рази на рік скористається, припустимо, тієї ж залізницею, заплативши трохи більше, ніж раніше, але при цьому отримає дійсно якісну послугу, якою залишиться повністю задоволений – то хіба це погано?

За наш рахунок, зрозуміло

Як завжди, «вишенька на торті» – попереду. І це найцікавіше. Тому що компетентна молода команда прийняла рішення здавати в концесію не тільки горезвісні заводи-пароплави, а й школи, лікарні, метро (тобто громадський транспорт).

Відчуваєте різницю, правда? Громадським транспортом ви і ваша сім’я користуєтеся часто, якщо не щодня. В школу ваша дитина ходить щодня, і будь-які матеріальні питання, що стосуються навчання, вельми чутливо відображаються на вашому особисто сімейному бюджеті. У лікарню ви і раді б не потрапляти взагалі ніколи, але у вас літні батьки і маленькі діти, яким часто доводиться туди заглядати. Ну і вам періодично. І вартість надання послуг там – це важливий фактор для вас. Як і якість, безумовно. Тільки от питання – а судді хто? Хто і як буде контролювати якість наданих послуг?

4

Жили добре – а станемо ще краще

Формально у нас і зараз все по вищому розряду. І в школі навчання безкоштовне, з забезпеченням навчального процесу на європейському рівні, і в будь-якій лікарні, куди не глянь, суцільно дороге обладнання і маса висококваліфікованих молодих і грамотних фахівців, готових день і ніч з ним працювати (почитайте тільки, які дифірамби вітчизняній системі охорони здоров’я заспівали чиновники в контексті захисту від коронавирусу), і громадський транспорт у нас як годинник ходить, чистенький весь такий і аккуратненький, – прямо чудо. А на ділі все виходить діаметрально протилежно, правда? Тільки якщо тут і зараз, в наших реаліях, на неякісно надану послугу можна чисто теоретично поскаржитися, то що буде після здачі об’єкта в концесію – це вилами по воді писано. Адже чи стане приватний підприємець вислуховувати ваші скарги – це велике питання!

Так чи інакше, а здача соціально значущих об’єктів у концесію – це ризикований і навряд чи виправданий в нинішніх економічних реаліях крок. Оскільки не розроблений адекватний механізм контролю за якістю послуг, та і платоспроможність населення залишає бажати кращого.

5

Аероскандал

Для нашого міста тема концесії – більш ніж болюча. Взимку цього року повітряні ворота Запоріжжя міністр інфраструктури Владислав Криклій вже збирався передавати в концесію. Тоді міська влада виступила проти цього, і їй вдалося відстояти аеропорт. Хоч для цього довелося пережити обшуки спецслужб і навіть судове засідання з приводу деяких нібито випадково винесених документів. Невідомо, правда, чи надовго громада зможе все-таки самостійно розпоряджатися своїм майном. Ця історія повинна послужити хорошим уроком всім розсудливим громадянам. Оскільки віддати – легко. А повернути потім – проблематично. Та ще й стан, в якому повернеться (якщо дуже крупно пощастить) цей об’єкт до громади, може залишати бажати кращого, а то і просто шокувати. Для тих, хто вважає, що молодий і компетентний, а головне – ефективний, власник – це однозначне благо, слід нагадати результати такого «заходу» приватників на ринок міських перевезень. Це, звичайно, не концесія, але принцип той же – сферу пасажирського транспорту віддали на відкуп фірмам-перевізникам, і? … Чи задоволені городяни станом і кількістю маршруток, ввічливістю водіїв, чистотою в салоні, дотриманням графіку руху і законодавства в цій сфері? Навіть читати смішно, правда? А ось чи буде смішно, якщо точно так само в приватних руках виявиться лікарня або школа – питання риторичне. Адже задати собі доведеться все ті ж питання, і відповіді на них будуть набагато більш чутливими для кожного з нас, ніж просто рух маршруток.

More from author

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here

Чудове прозріння. Як водії платять штрафи за пасажирів та чому скоро на маршрути нема кому буде виходити

Відкриття повноцінного транспортного сполучення, нехай і з деякими обмеженнями, з величезним нетерпінням чекали багато жителів Запоріжжя. Адже в той період, коли скористатися...

Бізнесменів чекають нові перевірки. Кому приготуватися

Після тривалого періоду бездіяльності через карантин український бізнес поступово відновлює роботу. Однак поменшавша останнім часом кількість різноманітних перевірок бізнесменів (в основному, представників...

Чого не сказали в Міністерстві освіти? Перевірка реакції суспільства завершена. І не лише про 1 вересня

Разом з радістю від настання довгоочікуваних літніх канікул і прекрасної сонячної погоди, українські батьки змушені отримати у вигляді безкоштовного бонусу ще й...