Всі люди, які так чи інакше в силу своєї професії змушені часто й подовгу спілкуватися з дітьми і підлітками, відзначають, що з кожним роком підростаюче покоління все глибше йде у віртуальний світ і все менше часу приділяє спілкуванню. Мова йде саме про живе спілкування, в компанії однолітків або віч-на-віч, а не короткі меседжі і «лайки» в соцмережах. Далі розповість zaporizhzhia.one.
Безумовно, таке «недоспілкування» серйозно відбивається на комунікативних навичках в дорослому віці. У всьому світі вже б’ють з цього приводу тривогу психологи. Виправити ситуацію одним універсальним рецептом неможливо, оскільки кожна дитина, яка увійшла в пубертатний вік – це людина зі сформованим характером. Проте, коригувати це необхідно, оскільки безлічі особистих життєвих драм підлітків і членів їх сімей можна було б запобігти, вчасно втрутившись в ситуацію і спробувавши розібратися з причинами того, що відбувається.
Як не сумно це визнавати, але сучасні батьки в гонитві за заробітком і рівнем життя все менше звертають увагу на виховання підростаючого покоління. Але не в аспекті «ситий, взутий, одягнений», а емоційно і духовно. Різноманітні «Сині кити» і екстремальні захоплення знаходять підлітків тоді, коли у них в рідній сім’ї утворюється вакуум в спілкуванні. Прагнення комунікувати, приймати і передавати життєвий досвід закладено в людську особу по праву приналежності до виду Homo sapiens і гостро необхідно дитині будь-якого віку.
Як до нього достукатися?
Події, так чи інакше пов’язані з відкриттям внутрішнього світу дітей на порозі дорослого життя, часто супроводжуються тривогою і невпевненістю у власних силах. Виходячи з цього, перша порада батькам – підтримайте своє чадо! Він або вона так само потребують вашої підтримки, як в ті дні, коли вчилися робити перші кроки або почали відвідувати дитячий садок.
Друге, на що варто звернути увагу – це необхідність бути для підлітка авторитетом. Вони не сприймають авторитаризму, спілкуватися слід виключно в доброзичливому тоні і без монархічних замашок в голосі. Інакше на виході ризикуєте отримати прямо протилежний ефект.
Третя порада проста і зрозуміла, проте часто ігнорується дорослими. Станьте другом своїй дитині! Будьте на її стороні, дайте їй право голосу в справах, які стосуються їїта родини, прислухайтеся до її точки зору, не висміюйте її недосвідченість. І ви побачите, як зміняться ваші відносини.
По-четверте, психологи радять дотримуватися певних сімейних традицій. Такий собі «тім-білдінг» в міні-форматі. Регулярні спільні походи на природу, в кіно, перегляди сімейного відеоархіву, настільні ігри на зразок «Монополії» чи «Діксіта» здатні чудесним чином відвернути дитину від перебування поза домом і згуртувати родину за лічені місяці.
І п’ята порада – будьте готові відпустити свою дитину! Вона назавжди залишиться вашою, але так само стане частиною нової сім’ї, будуватиме своє власне майбутнє, щоб ви могли пишатися.
Звертайтеся, і вам допоможуть
У Запоріжжі регулярно проводяться тренінги для дітей від 6-8 років, підлітків, і їх батьків. Знайти їх розклад і координаторів не складе труднощів на профільних сайтах. Так само всі, кого цікавить «психологія батьківства», можуть звернутися за консультацією до психолога в школі, де вчиться дитина, і почути поради, що стосуються її безпосередньо.
