У сучасному світі для того, щоб отримати необхідну інформацію, достатньо лише мати при собі мобільний телефон і доступ в інтернет. Можна підписатися на розсилку новин, прочитати про прем’єри кіно, нові музичні релізи і дізнатися прогноз погоди, не виходячи з однієї програми. Ми стали власниками безмежної кількості інформації. За одну ніч ми можемо дізнатися про купу непотрібних фактів, просто переходячи за посиланнями «Вікіпедії». Однак ще в недалеких нульових усе це черпалося з інших джерел інформації. Ми опинилися на порозі інформаційного перенасичення в умовах якого на пошук будь-якої інформації йде мінімум часу, але ще в 2009 році вся відповідальність за пошук, обробку та подачу інформації лягала на плечі журналістів газет. Масові видання, спрямовані на ширшу аудиторію, мало говорили про окремі регіони, тому нам цікаво дізнатися, як інформаційний фронт розвивався безпосередньо в Запоріжжі. У часи, коли кабельне дозволити собі могли одиниці, інтернет супроводжувався неприємними звуками підключення, а бабусі обводили ручками контент, що цікавить їх, у програмі передач. За часів газет. Більше на zaporizhzhia.one.
Культура читання газет
Ми впевнені, що у всіх, хто читає нас, є спогади з глибокого дитинства, в яких бабуся чи дідусь відправляє тебе за новим випуском місцевої газети. Ти приходиш до «Союздруку», а там черга із таких самих шкетів як і ти, яких так само як і тебе відправили за багатотиражками. Але на покупці справа не закінчується. Далі ти сідаєш читати старшим родичам новини, анекдоти та програму передач під приводом того, що тобі потрібно практикуватися у читанні (насправді бабуся просто вже добу не може знайти очки). Здається саме так раніше виглядали сучасні телеграм-канали.
Наші пращури прискіпливо ставилися до вибору видання. Політичні висловлювання, які дозволяли собі журналісти, дизайн та обсяг – це ті з багатьох чинників, що впливали на їхній вибір. Дивно, що суть цього споживання інформації зовсім не змінилася. Змінилися лише споживачі та форма.
Друковані видання Запоріжжя
В Запоріжжі налічувалося близько 90 друкованих ЗМІ згідно з інформацією Книжкової палати України. Це були видання для різного віку та переконань. Друкувалися вони переважно лише російською та українською мовами. Проте «Teen Way» – видання, що з’явилося в 2018 (!!!), яке навіть судячи з назви позиціонує себе як молодіжне, видавалося і англійською. Більшість друкованих ЗМІ випускалися кілька разів на тиждень, що просто вражає. Адже збирати, обробляти та видавати перероблену інформацію за часів “не безмежності” її отримання у такі короткі терміни здається просто неможливим. Якщо уявити роботу у такому видавництві, то голова починає йти обертом. За один тиждень постійної роботи в такому темпі почнеш потроху божеволіти. Але в історії нашого міста є видання, які працювали у такому темпі понад 100 років. Про них ми зараз і поговоримо.
«Запорізька правда»
Ця газета, що спочатку носила назву «Олександрівська думка», вийшла ще в далекому 1917 році. Однак у зв’язку з революцією того ж року, з повноцінної газети, видання на якийсь час перетворилося на «односторінкову агітку». Напруга через події в країні потроху починає спадати і газета почала писати безпосередньо про Запоріжжя. У 1922 році «Олександрівська думка» (яка до цього часу вже змінила безліч назв), стає «Червоним Запоріжжям».
Тепер газета стає «прокачаною» порівняно із попередницею. З’являються фотографії та малюнки. Теми випуків значно розширюються. З 1 вересня 1929 року починає видаватись українською мовою.
За часів радянської союзу газета була партійною для всього запорізького регіону. Назва «Червоне Запоріжжя» видання мало до 1957 року. У тому році вона змінила назву на «Запорізьку правду». Так вона називається і сьогодні.
Щотижня виходила тиражем у 20 000 примірників тричі на тиждень – у вівторки, четверги та суботи. У 2017 році редакція «Запорізької правди» відзначила 100-річний ювілей, але незважаючи на «вік», видання навчатиметься жити в рамках сучасного світу, тому тепер у неї з’явився і «електронний двійник». Усі новини з паперових видань дублюються на офіційний сайт.
«Індустріальне Запоріжжя»
Друга за старовинністю газета Запоріжжя. Перший випуск прибув на полки 24 лютого 1939 року. Як і належить будь-якій газеті, яка пережила радянський союз – кілька разів в історії змінювала свою назву. 24 лютого 1939 року вийшла під назвою «Більшовик Запоріжжя», з 1963 року має сучасну назву.
У першому випуску, зміст якого зберігся до цього дня, можна було прочитати статті про нову (на той час) поліклініку Запоріжжя, розширення бібліотек, покращення кінообслуговування та молодих лікарів для колгоспного села.
До 2016 року випускалася чотири рази на тиждень (вівторок, четвер, п’ятниця, субота) з тиражем майже 87 000 примірників. З 2016 року виходить раз на тиждень під назвою «Індустріальне Запоріжжя – Панорама».
Так само, як і у випадку із «Запорізькою правдою», сучасність зробила необхідним мати електронну версію газети – з 2004 року «Індустріалка» розпочала свою подорож в інтернеті, а вже у 2013 році стала повноцінним порталом новин.
«МІГ»
Перший номер «Комсомольця Запоріжжя» побачив світ 12 листопада 1939 року. Колектив газети протягом кількох років працював над змістом, проте багато змінила Друга світова війна. Велика частина редакції пішла на фронт захищати свою батьківщину. З 1941 по 1958 у зв’язку з бойовими діями та післявоєнними труднощами газета бере перерву. 3 грудня 1958 року “Комсомолець Запоріжжя” повертається на полиці повністю українською мовою. В 1976 виходить тиражем в 83 тисячі примірників, а в 1986 стає тижневиком.
1991 року змінює назву на «МІГ» (молодіжна інформаційно-публіцистична газета). Повністю змінивши зміст, колектив розпочинає «боротьбу» з проблемами перебудови як у прямому, так і у переносному значенні цього терміну.
У 2002 році обзавелася офіційним сайтом, який не дублював новини, а як зараз кажуть, надавав ексклюзивний контент. Згодом, як і «Індустріалка», теж перетворилась у повноцінне інтернет-видання.
