Запоріжжя дуже багато талановитими людьми. Тут завжди були ті, хто досягав популярності в тому чим займався. А головне, уродженці нашого міста ніколи не залишались осторонь і не могли промовчати, коли бачили щось недоречне в українському суспільстві. Попри непрості часи вони допомагали іншим, своєю справою життя. Про історії відомих запорізьких блогерів — читайте далі на zaporizhzhia.one.
Яна Брензей
Дівчина народилася 2 квітня 1992 року в Запоріжжі. В нашому місті здобула червоний диплом, закінчивши факультет журналістики у Запорізькому національному університеті. Свою вищу освіту Яна пішла демонструвати у столиці України, завдяки тому, що, ще на четвертому курсі, в Києві вона проходила двох тижневу практику інформаційному агентстві УНІАН. Керівники помітили ентузіазм та захоплення професією від запоріжанки, тому взяли її на роботу, де два роки працювала кореспонденткою економічного напрямку. Дитяча мрія Яни Брензей збулась, адже ще в десять років, вона побачила по телевізору ведучу новин та почула від матері назву цієї професії, відтоді прагнула стати теж — журналісткою. Тому у 2016 році жінка після перших проб у розважальних телешоу починає працювати у телевізійному проєкті — Вікна-новини. Хоч спершу перед нею постали перешкоди в плані браку важливого досвіду, але завдяки своїй наполегливості її з часом підпускають до телебачення. Так скрізь помилки та самовдосконалення у редакції СТБ українка виростає від простої кореспондентки до спеціального репортера, а потім ведучої. Однак успіх не змусив запорізьку журналістку зупинитись на досягнутому. Яна працює над собою, подорожує, вигадує нові проєкти, зокрема, 30 жовтня 2021 року вийшов перший випуск програми “За вікна”, а вже через місяць з іншою журналісткою СТБ – Еммою Антонюк запускає проєкт “Палає” на YouTube. Завдяки тому, що блогерки розмовляли про небайдужі їм та багатьом людям у нашій країні речі — вони стали досить відомими.
Яніна Соколова
6 березня 1984 року народилася популярна українська блогерка, журналістка, громадська діячка. А починалось все у місцевій Запорізькій гімназії № 28, після якої дівчина здобула диплом на психологічному факультеті, а ще освіту акторки театру та кіно у Києві. Кар’єру розпочала у пресі, у запорізькому видавництві “Телесіті”, де вела рубрику “Наодинці з…”. У 2000 році працювала кореспонденткою газети “Запорізька січ”. У 18 років стажувалася на запорізькому каналі TV5. Потім вдосконалювала свої навички – ведучою прогнозу погоди. А через пару років вже вела програму “Всі гроші світу” на луганському регіональному телеканалі “Лот ТВ”. Тривалий час відійшла від медійної діяльності – грала у театрі та кіно, поки у 2006 знову не повернулась до журналістики, ведучою ранкового шоу “Ранок з Інтером”. Також за свою журналістську кар’єру ввела телепрограму “Сніданок з 1+1”, “Ранок на П’ятому”. З 2012 року стартує її власна програма “Кіно з Яніною Соколовою”, а з 2015 року відомий проєкт “Рандеву з Яніною Соколовою” на “5 каналі”. Зокрема, завдяки останній телепрограмі на YouTube у 2019 посіла перше місце в рейтингу найпопулярніших блогерів України за версією читачів сайту ICTV. Того ж року увійшла до рейтингу 100 найвпливовіших жінок України за версією журналу Фокус. Свого часу її визнали однією з трьох найвпливовіших людей на українську молодь в соціальних мережах за версією International Research & Exchange Board. Соколова поборола рак, після чого запустила проєкт “Я, Ніна” — націлений на психологічну та матеріальну підтримку онкохворих українців. Вона займається активною громадською діяльністю, волонтерством, підтримує рух за права жінок. Як наслідок, тривалої роботи на каналі олігарха Петра Порошенка, Яніна Соколова отримала від певної кількості людей клеймо — “прохобота”, через прихильність до колишнього гаранта держави.
Юрій Гудименко
14 грудня 1987 року народився Юрій Гудименко у Запоріжжі. Середню освіту здобув у школі № 30, вступив до Запорізької державної інженерної академії. Був відрахований у 2005 році, того ж року вступив на історичний факультет ЗНУ, де отримав повну вищу освіту і диплом історика-педагога. Одночасно із навчанням працював механіком нічної зміни. А з 2008 року розпочинається активна діяльність у політичному житті країни так активізм. Внаслідок чого українця неодноразово затримували правоохоронці, навіть засуджували до 2 умовних років позбавлення волі, через облиття фарбою пам’ятника Дзержинського у Запоріжжі.
Після Революції Гідності за поданням Генерального прокурора України Жовтневий районний суд скасував вирок Гудименку та іншим політв’язням в аналогічних справах. Під час перебування за ґратами займався написанням нарисів, які після звільнення опублікував у власному блозі. Стартувала медійна діяльність запоріжця з місцевої газети “Субота плюс” на посаді кореспондента. Через рік став керівником відділу новин на регіональному телеканалі “ТВ-Голд”, ще за рік — головним редактором газети “Мрія” і директором підприємства “Мрія-Нова”, а після злиття підприємства з медіахолдингом “Глобал Медіа Холдинг” — першим заступником генерального директора холдингу. 2018 році почав співпрацювати із “5 каналом”, де вів блогерську телепередачу “Блогпост” і шоу “Блогпост: Hate Night Show”. 24 травня 2019 року припинив співпрацю з раніше згаданим телеканалом, у зв’язку з реєстрацією політичної партії “Демсокира”. З початком війни на сходу став ініціатором створення сайту “Операція Метелик, яка пізніше перейменується у проєкт “Миротворець”. Майже увесь свій політичний та вуличний активізм висвітлював у соціальних мережах, внаслідок чого у січні 2019 року сторінка Гудименка у Facebook мала близько 35 тисяч підписників. Найпопулярнішим текстом Гудименка залишалася розповідь про “Тріскові війни” між Ісландією та Великою Британією, що лише на одному з сайтів набрала пів мільйона переглядів і 20 тисяч поширень. У 2018 році зайняв 8 місце згідно з рейтингом телеканалу ICTV серед українських блогерів. Також у соціальних мережах в перших днів повномасштабної війни розповідав про те, як: діяти, дотримуватися інформаційної гігієни, морально та фінансово підтримувати армії. Зокрема, у лютому вступив особисто до лав ЗСУ, а, в червні 2022 року отримав поранення внаслідок артобстрілу. Нагороджений: Орден “За мужність” III ступеня та Почесним нагрудним знаком “Сталевий хрест”.
Юлія Комісаренко
Юлія народилася та зростала у Запоріжжі. Тут вона провела одні з найкращих своїх років: навчалась у школі, познайомилась з багатьма людьми, знайшла кохання та народила дитину, але, внаслідок повномасштабної війни — запоріжанці довелося покинути рідне місто. Чи не єдине, що допомогло Юлії Комісаренко вистояти в той непростий період, це — її улюблена справа. Жінка займається автоблогінгом та вчить українців водінню. Сама інструкторка починала свій шлях в цій, як хтось скаже “не жіночій професії”, ще дуже давно за рулем “Таврії”. Кохана дружина власноруч навчила свого чоловіка їздити на машині, а тоді, зрозуміла, що їй подобається вчити когось тому, на чому вона добре розуміється. Юлія Комісаренко почала викладати поради, щодо водіння авто в соціальних мережах, а також запускає власний автоблог на YouTube. Пізніше працює вже у статусі професійного автоінструктора. До вторгнення росіян у лютому її ютуб-канал для водіїв мав понад 40 000 підписників. Однак побачивши наслідки “російського міра” — вона створила новий канал на винятково україномовну аудиторію.
