Попри всі сучасні автоматичні системи контролю та пожежогасіння, на жаль, професія вогнеборця продовжує залишатися потрібною людям. Пожежні команди були першими в Олександрівську, хто став на захист міста від руйнівної сили вогню, що загрожувала життю та майну жителів міста. У статті розповідаємо, як в Олександрівську зароджувалася ця професія, де навчали майбутніх вогнеборців і як розвивалася подальша доля пожежної служби. Більше на zaporizhzhia.one.
Перші ініціативи започаткування роботи вогнеборців
В умовах стрімкого розвитку і щільної забудови Олександрівськ часто ставав жертвою масштабних пожеж, які завдавали значної шкоди місту і його жителям. З часом, проблема боротьби з вогнем стала надзвичайно актуальною. Усвідомлюючи необхідність ефективної протидії вогню, місцеві жителі та влада почали висувати перші ініціативи для створення організованої пожежної охорони.
Так, започаткування роботи вогнеборців у старому Олександрівську, теперішньому Запоріжжі, було запропоновано в першій половині XIX століття, тоді роль пожежної команди виконували троє людей з нижчих чинів, а згодом вже дев’ять вогнеборців, які стали підпорядковуватися поліцейському управлінню. Міська управа була зобов’язана закуповувати для вогнеборців техніку і спорядження: діжки, відра і лопати. Спочатку не було навіть сараю для зберігання всього необхідного. Тільки в 1899 році було завершено спорудження комплексу будівель для пожежної охорони. Одна з них була цегляною, ще три були дерев’яними сараями.
Зарплату першим вогнеборцям виплачували приблизно 13 рублів, крім того, додаткові гроші витрачалися на їхнє харчування, проживання та лікування у разі потреби. Крім того, рішенням Думи від 1899 року весь штат команди, в особі брандмейстера і девʼяти пожежників, застраховано із зобов’язаннями з боку страхових товариств забезпечити обумовлену виплату кожному з учасників колективної страховки. Так, у разі страхового випадку а) на випадок смерті – по тисячі рублів; у разі б) настання інвалідності – також тисячі рублів, і у разі в) на випадок тимчасової нездатності до праці – видача одного рубля на добу до моменту настання повного одужання.
Згодом забезпечення пожежної команди переклали на плечі міста, і попри її малочисельність це стало серйозною проблемою для Олександрівська. Як стверджували чиновники з Міського Управління, збільшувати видатки на зазначену галузь із міського бюджету вони не в змозі через нестачу коштів.
Зародження пожежної охорони в Олександрівську
Під час революційних подій у 1905 році весь Олександрівськ охопили великі пожежі. Частину будівель було підпалено навмисне. Вогнеборці банально вибилися з сил, але не змогли запобігти поширенню вогню. Справа пішла вгору того ж 1905 року, коли міська влада вирішила створити власну пожежну команду і почала роботи з будівництва нової будівлі для пожежної охорони. Нова споруда була виконана за всіма правилами. Було парове опалення, а також пожежна вежа.
Збільшилася і кількість самих вогнеборців, їх тепер стало 14. Найчастіше в пожежну команду потрапляли люди, які відслужили до цього в армії. Зарплата пожежників залежала від сезону і становила 17 рублів взимку і 22 рублі влітку. Крім того, міська управа вимагала проходження обов’язкової медкомісії, а також схвалення від земського виправника. Кандидат мав бути визнаний добропорядним і здатним чесно виконувати нелегку працю. Крім того, у вогнеборців Олександрівська з’явився керівник пожежної охорони, ним став 24-річний Дмитро Щеговський, який закінчив пожежні курси і до того моменту працював брандмейстером у Санкт-Петербурзі.
Новий керівник швидко розібрався у справах і проблемах, і незабаром представив свою першу доповідь про стан пожежної команди Олександрівська. Зазначалося, що будівля пожежної команди чудова, але разом розміщуються пожежники і ліхтарники, що неприпустимо. Щеговський також зазначав, що оснащення пожежників далеке від необхідного, і його потрібно було терміново змінити. Гроші на все це міська влада виділила лише частково.
Крім офіційної пожежної команди, були в Олександрівську і люди, готові на добровільних засадах брати участь у гасінні вогню. У місті діяло “Вільне пожежне товариство”. До нього входили 90 учасників. Дмитро Щеговський у своєму будинку проводив окремі заняття з добровольцями. Вони вивчали пожежну справу і вчилися бути корисними під час гасіння вогню. Сам брандмейстер неодноразово зазначав – якби не добровольці, то багато пожеж в Олександрівську було б неможливо загасити наявними силами.
Створення пожежного технікуму
В умовах збільшення міського населення та індустріалізації потреба у кваліфікованих фахівцях з пожежної безпеки ставала дедалі актуальнішою. Так, у 1918 році за рішенням правління «Запорізького Добровільного Пожежного Товариства» було організовано школу брандмейстерів. Утримання Запорізької школи брандмейстерів узяло на себе «Запорізьке Добровільне Пожежне Товариство», яке надало необхідні кошти та приміщення для роботи.
До 1925 року термін навчання в школі брандмейстерів Запоріжжя був однорічним. Це обумовлювалося тим, що до цього періоду в пожежному навчальному закладі здобували освіту люди з великим досвідом практичної пожежної роботи та високим рівнем загальноосвітньої підготовки. Надалі контингент учнів змінився, “дошкільна” підготовка абітурієнтів погіршилася, тож керівництво школи було вимушене збільшити термін навчання до 2-х років, щоб, як і раніше, забезпечувати задовільний рівень професійної підготовки випускників. Від часу заснування школа брандмейстерів перебувала в підпорядкуванні Запорізького окружного відділу народної освіти, з яким щорічно затверджували навчальні програми та плани школи підготовки пожежників.
У школі вивчали пожежну тактику і практику пожежної справи, будову пожежних машин, пожежну сигналізацію, основи будівельного мистецтва, водопровідних споруд, організацію пожежних команд та інші дисципліни. Перший випуск відбувся у вересні 1919 року. Згодом навчальний заклад мав неабиякий авторитет на теренах країни, і 1923 року, згідно з постановою міської ради, школу брандмейстерів було передано до системи народної освіти як пожежну професійно-технічну школу.
Згодом Запорізьку школу пожежників було включено до мережі навчальних закладів, слухачі яких отримували відстрочку від призову на весь період навчання. За період з 1918 по 1928 рік школа брандмейстерів Запоріжжя підготувала 87 професійних пожежників. До 1923 року навчання проводилося безоплатно, проте надалі, щоб утримувати педагогічний та адміністративно-технічний персонал, збудувати фізичний кабінет і хімічну лабораторію, було запроваджено плату за освіту від 3 до 6 карбованців на місяць, водночас добровільні пожежники не платили за отримані знання. У 1928 році плата становила від 7,5 до 15 рублів на місяць.
Подальша доля пожежної охорони Олександрівська
Історія пожежної охорони Олександрівська тісно переплетена з політичними та соціальними змінами, що відбувалися у місті протягом багатьох років. Зміни у владі та партійні ідеології впливали на організацію та функціонування пожежної справи, викликаючи різноманітні претензії та вимоги до пожежних служб.
Так, у 1930 році згідно з постановою ЦК ВКП(б) було реорганізовано всі курси та професійно-технічні школи в технікуми, зокрема й пожежну школу брандмейстерів було перетворено на «Запорізький пожежний технікум» із трирічним курсом навчання. А на початку 1930-х років посилюється культ особи Й. Сталіна. Змінюються програми навчання, активно вводиться марксистсько-ленінська ідеологія навіть у пожежні дисципліни. У навчальних закладах працівники народних комісаріатів освіти проводили різні перевірки. Така перевірка в середині 1932 року була проведена в Запорізькому пожежному технікумі. Вона встановила “низку обурливих фактів викривлення політики партії та директив уряду в питаннях підготовки нових кадрів”.
Зокрема, великі претензії комісії освіти були до викладацького складу та процесу викладання дисциплін. Викладацький склад було звинувачено у проведенні навчального процесу за допомогою старої лекційної системи, у нехтуванні нових активних методів у навчанні, зокрема не використанні методу бригадно-лабораторного навчання. У 1932 році керівництво Запорізького пожежного технікуму та деякі викладачі були звільнені з роботи, а декого з них було репресовано. Так підготовка професійних кадрів пожежної охорони Олександрівська була припинена на тривалий період.
Пожежна справа Олександрівська є важливою частиною історії та розвитку міста. Від перших добровільних пожежних дружин до сучасних професійних підрозділів, вона пройшла шлях, сповнений викликів та змін. Попри всі труднощі, пожежники Олександрівська завжди залишалися відданими своєму покликанню – захищати життя та майно громадян. Завдяки їхній праці, місто має ефективну систему пожежної безпеки, яка продовжує розвиватися та вдосконалюватися, забезпечуючи надійний захист жителів нинішнього Запоріжжя.
Використані джерела: verge.zp.ua,myzp.info,oldnews.zabor.zp.ua,myzp.info