Борис Чак пішов стопами свого батька — Юхима Чака, який був дуже талановитим та творчим. У 1966 році сім’я переїхала до нашого міста, де власне і почалась кар’єра юнака у мистецтві. Важкою працею чоловік заслуживши звання одного з найкращих скульпторів у Запоріжжі. Детальні про початок творчого шляху та роботи скульптора — читайте далі на zaporizhzhia.one.
Освіта та творчий шлях
Майбутній відомий скульптор народився 26 липня 1970 року у Запоріжжі — там все і почалось. Виростаючи у родині, де батько художник, також непогано малювала мати та старша сестра — Борис не міг не стати скульптором. У дитячому садку його малюнки часто тріумфували на перших місцях. Якось у сім років зайшов провідати відомого скульптора та друга його батька, Федора Зайцева. Юнак був неймовірно здивований тією майстернею — не втримавшись почав ліпити з глини тварин. А коли прийшов додому, сказав рідним, що відтепер хоче бути, “як дядько Федя”. З того моменту дитинство хлопця закінчилось, адже поточна діяльність потребувало багато часу та відповідної освіти. Тому спочатку вступити до дитячої художньо школи, але попри усю підготовку — іспити він не склав. У навчальному закладі хотіли аби юнак зліпив спеціальний орнамент у вигляді пелюсток квітів, а Борис взявся одразу за “виразну голову”. На щастя, через рік Чак молодший знову випробував свої сили — зліпивши стільки відповідних мініскульптур, що їми можна було б прикрасити палаци. Фахова комісія була у захваті, тому оцінила талант хлопця на двадцять чотири бали з двадцять п’яти можливих. Через пару років Борис закінчує Харківське художнє училище, а після цього — Запорізький факультет Київського національного університету культури та мистецтва.
Роботи скульптора та праця над ними
Борис Чак став відомим скульптором, створюючи свої праці не лише для Запоріжжя, а й для інших міст. Проте, саме у Запоріжжі він являється одним з найвідоміших художників. Багатьом запоріжцям подобаються його головні роботи, такі як: пам’ятник з ангелом “Вісник” до 60-річчя Перемоги біля “Літаку” на бульварі Шевченка та паркова скульптурна композиція “Пам’ятник батькам” на одній з лавок у Театральному сквері, який колись розташовувався на площі Профспілок. Вищезгадану скульптуру Чак створював разом зі скульптором та його першим вчителем — Федором Зайцевим, як і багато інших пам’ятників у місті. Серед меморіальних монументів авторства Бориса Чака тут вирізняється дошка народному меру Запоріжжя Олександру на однойменній площі, барду Віктору Берковському та іншим популярним людям. До будь-якої своєї роботи відноситься, як до найкращої, старається завжди додати щось нове. Зокрема в інтерв’ю місцевим засобам масової інформації, він розповідав, що при створенні скульптури — “Човен кохання”, то спочатку в голові представляв її біля мосту з боку Центрального пляжу. Думав про розміщення на порогах річки Дніпро, адже це був би потужний символ. На жаль, втілити поточний задум так і не зміг через відсутність підтримки місцевої влади, яка й замовила цей проєкт. В цілому митець працює над своїми роботами щонайменше рік, відточуючи кожну дрібницю. На питання запорізьких ЗМІ, щодо його найкращої роботи творча особистість стверджує, що він немає улюблених робіт. Всі вони щось для скульптора означають, адже присвячує велику кількість часу. Проте, найвдалішу місцеву працю вважає: “Ніка”, “Вісник”, пам’ятник політичному діячеві Юрію Бочкарьову та пам’ятник Олександру Медку.
За вірність обраному ремеслу та талановиті праці, видатний запорізький скульптор свого часу здобув статус члена Національної Спілки художників України.
