У народі є мудра приказка про те, що маленькі дітки – маленькі бідки. Мабуть, це дійсно так. З дітьми молодшого віку найчастіше трапляються різні неприємності, пов’язані з недотриманням техніки безпеки з боку дорослих – коли особи, відповідальні за малюка, нехтують елементарними, всім відомими постулатами. Наприклад, ігнорують написи на етикетках харчових продуктів та іграшок. З підлітками справи йдуть значно складніше, тому що значна частина їх життя проходить без безпосередньої батьківської участі і присутності, а часто самі вчорашні діти навіть спеціально не допускають батьків у певну частину свого життя. Далі на zaporizhzhia.one.
Недитячі новини
Новини негативного плану зі словом «діти» в заголовку дуже частіше почали з’являтися в запорізьких і обласних засобах масової інформації. Тільки за минулі два тижні інтернет-сторінки рясніли повідомленнями про те, як дитина в Космічному мікрорайоні кличе мати з вікна, будучи замкненою на балконі; як провалилися під лід і потонули троє п’ятирічних дітей в селі під Запоріжжям; як на чотирирічного хлопчика впав погано закріплений телевізор і це привело його на лікарняне ліжко.
В даний момент в школах Запоріжжя оголошено карантин. А це означає, що тисячі дітей шкільного віку більшу частину дня проводять без нагляду дорослих, адже батьків на карантин ніхто не відпускав, а значить – їм потрібно працювати. Крім того, не зайвим буде пам’ятати, що стараннями (або з недогляду) міністерства освіти навіть під час навчального процесу для всіх школярів молодших класів не вистачає груп продовженого дня (у всякому разі безкоштовних). Це призводить до того, що вчорашні відвідувачі дитсадку – шестирічки часто змушені чекати батьків з роботи в гордій самоті в чотирьох стінах квартири. Якщо першокласників ще якось намагаються «розіпхати» по групах продовженого дня, і то не завжди успішно, то для дітей другого і далі року навчання потрапити в ГПД рівноцінно подвигу Геракла (особливо в маленьких переповнених школах, які були змушені прийняти більшу кількість учнів, ніж розрахункова можливість, завдяки реформі, проведеної в молодшій ланці української школи).
Всі – на «продовженку»?
Батьки виходять з положення по-різному, але не завжди, на жаль, успішно. Свою лепту неприємних новин вносять також ті мами і тата, хто не цілком сумлінно ставиться до виконання своїх батьківських обов’язків по відношенню до дітей раннього та дошкільного віку. Таких випадків може багато розповісти майже кожен дільничний педіатр, про таких дітей, частіше за все, знають в соціальних службах. Крім того, вони часто потрапляють в зведення відділу ювенальної превенції. Незважаючи на те, що за останні п’ять років законодавство України в цій галузі було значно вдосконалено з метою забезпечити дотримання прав дітей, залучити до відповідальності недбайливих батьків, як і раніше, непросто. Дуже часто дитина, сім’я якої так чи інакше неблагополучна, яка є жертвою насильства в сім’ї (морального або фізичного, а частіше – і того, і іншого разом), потрапляючи в дитячий колектив, стає агресором сама – включаються компенсаторні механізми, адже наслідування так властиво дитячому віку.
І тоді в повний зріст постає проблема булінгу, більш ніж актуальна для сучасної української школи.
Хвороба сучасної школи
У жовтні минулого року Запоріжжя «відзначилося» з опублікуванням відео одного неприємного інциденту: натовп підлітків (близько 50 осіб) бив трьох дівчат – своїх ровесниць – на стадіоні однієї зі шкіл Комунарського району. Про шокуючий інцидент стало відомо завдяки тому, що відео з побиттям було викладено в соцмережі. Коли співробітники правоохоронних органів стали займатися розслідуванням, то з’ясувалися шокуючі факти: заводила – місцева дівчинка-підліток – очолює цілу банду, яку вони самі називають «Чорним складом» і яка тероризує весь район вже не перший рік. У списку їх «досягнень» – навіть вимагання та шантаж, а також кібербулінг (цькування неугодного з використанням мережі Інтернет, зазвичай викладають фото або телефон жертви з різними сумнівними цілями).
Найдивовижніше, що у відкритому доступі абсолютно відсутня інформація, чи вдалося батькам постраждалих дітей домогтися своєї мети – визнання винною 13-річної виновниці побиття. Оскільки вироки такого роду зазвичай резонансні, то можна було б очікувати настільки ж широкого розголосу в ЗМІ, як і сам інцидент. Однак у відповідь – тиша.
«Безпечна школа»
Взагалі-то кажучи, проблема дитячого і підліткового буллінгу відома не одне десятиріччя, і в масовій школі була буквально завжди. Виявлялася більше або менше, залежно від конкретних характерів і обставин, але часто не виносилася на загальне обговорення.
Однак з прийняттям взимку 2019 року закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії буллінгу» з’явився шанс на швидкі і сприятливі зміни. Випадки цькування в школах – морального, матеріального, фізичного – перестали ховатися в надрах довгих коридорів. Тепер директорам шкіл додали в обов’язки доповідати про них «наверх» у відповідні служби і ініціювати роботу учасників зі шкільним психологом (це як мінімум, але ж бувають і більш складні випадки). Також безпосередні учасники конфлікту можуть звернутися до освітнього омбудсмена за допомогою у вирішенні проблеми. Як покарання винного передбачені штрафи.
А що потім?
У всі часи люди інтуїтивно розуміли, що діти потребують захисту дорослих. На жаль, зовсім не кожна епоха надавала можливість захищати і допомагати дітям – найчастіше на це впливала низька якість життя. Існує також думка, що дитинство – це своєрідне досягнення цивілізації, і чим більш вона развинута, тим довшим і більш насиченим є початок життя у її представників. Дуже хотілося б вірити, що з імплементації в українське законодавство дитино-орієнтованих норм почнеться справжнє, дієве «перезавантаження» ставлення держави до тих, хто вже в найближчому майбутньому стане будувати і наше з вами, в тому числі, життя.
